Сурело Євген Анатолійович      

здобувач кафедри філософії освіти ДОІППО,

учитель “Біблійної історії та християнської етики”

Чаплинської СЗШ Васильківського р-ну Дніпропетровської обл.

Україна

Ключові слова: релігійна освіта, християнська етика, духовно-моральне виховання.

ЯК ВИХОВАТИ СПРАВЖНЮ ЛЮДИНУ

Нещодавно на  бібліотечній полиці одного із загальноосвітніх навчальних закладів на очі потрапила книжка, назву якої ми використали в заголовку. Це видання 1990 року праці видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського. Підзаголовок книги дрібним шрифтом наголошував “Етика комуністичного виховання”. Мабуть, нічого дивного з погляду на тогочасний устрій, та дива розпочинаються на сторінках книги.

Мова йде про підходи до виховання людини з точки зору досвідченого педагога – Василя Олександровича. У передмові дочка автора, Ольга Василівна Сухомлинська, пише, що це “...посібник для вчителя з етичного виховання підростаючого покоління, в якому зібрано та систематизовано найголовніші принципи... що вмістили як педагогічні, так і філософські, психологічні та соціологічні аспекти” [4, 5].

Із перших сторінок цієї праці, сучасний викладач курсів духовно-морального напрямку зрозуміє, що нарешті  знайшов ту “дорогоцінну мушлю” з євангельською перлиною, на пошуки якої витрачав багато часу. Адже Василь Олександрович, як і його попередники, видатні теоретики і практики української педагогіки, – К.Д.Ушинський, М.О.Корф і багато інших, – пропонують нам неоціненні скарби теорії і практики впровадження релігійної освіти у світському ЗНЗ.

У світі в цілому та в Україні зокрема відбувається нове повернення релігії в публічну сферу,  в тому числі й у систему освіти. Поняття “релігійна освіта” можна тлумачити у двох основних значеннях: у першому в його обсяг включаються викладання релігії в загальноосвітньому навчальному закладі, теологічна освіта й освіта в релігійних громадах (недільні школи), а в другому значенні – лише викладання в ЗНЗ знань про релігію [5, 5].

Саме на другому аспекті релігійної освіти – викладання знань про релігію в загальноосвітніх навчальних закладах – наголошує у своїх працях О. Рогова. Ця позиція вченого знайшла відбиток у новому проекті «Створення системи розвитку аксіосфери особистості на засадах традиційних духовних цінностей», запровадженому лабораторією духовно-моральних цінностей ДОІППО у ЗНЗ Дніпропетровщини.

Спираючись на думку К. Ушинського,  “...що християнське вчення може і має преобразити педагогічну практику, наповнити життя учнів  високими християнськими смислами, і тим самим спонукати до зміни і зовнішнього устрою життя, і внутрішнього настрою душі на християнський лад” [1, 12], автори названого вище  проекту пропонують сучасним педагогам виховання учнівської молоді здійснювати за трьома напрямками.

Перший із них – філософсько-світоглядний напрямок (гуманітарні предмети) – є найдієвішим, оскільки забезпечує можливість використовувати принципи широкої інтеграції як предметів шкільного циклу, так і виховної системи. Саме тут і стане в нагоді праця В. Сухомлинського “Як виховати справжню людину”, адже відділивши зерно мудрості від плевел комуністичної ідеології, яка присутня в роздумах педагога і досить легко, до речі, трансформується у християнське вчення, фахівець може вибудувати систему розвитку духовного світу особистості.

Гуманістично-релігійний напрямок  (курси духовно-морального спрямування) передбачає викладання курсів духовно-морального спрямування (“Етика”, “Основи християнської етики”, “Біблійна історія та християнська етика” та ін.). З метою допомоги вчителю творчою групою педагогів області  під керівництвом О. Рогової було створено методичні розробки уроків до курсу “Біблійна історія та християнська етика” для                4–9 класів, що в 2014 році вийшли друком у вигляді посібників із грифом Міністерства освіти і науки України.

  Культурологічний напрямок (філологічні дисципліни, література, музичне мистецтво, художня культура) можна назвати "неораним полем” діяльності педагогів. Саме фахівці з названих вище навчальних дисциплін на кожному уроці мають можливість розкривати вплив християнської цивілізації на розвиток світової культури.

К. Ушинський наголошував на важливості виховання естетичного почуття в душі дитини. «Значення всякої краси одне і те ж саме: істина в такій формі, що сила істини прямо діє на почуття. Це чуттєвий, фактичний доказ божественності душі людської, і ось чому матеріалізму так важко з художністю, і так злісно, хоч і безсильно, він хоче пояснити її своїми засобами. Художність  – кращий доказ того, що душа наша може не тільки розуміти істину, але може прямо відчувати її...» [1, 19].

Для того, щоб сформувати високоморальну особистість, треба навчити дитину відрізняти істинні цінності від підробки, розвивати в неї тяжіння до благородних цілей, розуміти мету і сенс життя, бачити ідеал, до якого необхідно дійти [4, 21].

В українському суспільстві й досі точиться дискусія про доцільність релігійного виховання у світських закладах освіти. Як доводять спостереження, діти із задоволенням вивчають курси духовно-морального спрямування, особливо “Біблійну історію та християнську етику”.  

Практика викладання релігійно орієнтованих предметів та предметів духовно-морального спрямування за вибором учнів та їхніх батьків є поширеною в європейських країнах, зокрема в тих, законодавство яких проголошує світськість держави та її відділення від релігії [2, 31].

Україна проголосила згоду на впровадження релігійної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах і досягла значного, унікального досвіду на цьому шляху.  Унікальність України, за словами Ю. Решетнікова, полягає в тому, що програми предметів духовно-морального спрямування в багатьох випадках є не лише інтелектуальним здобутком представників однієї релігійної спільноти, але результатом діяльності міжцерковних робочих груп, що дозволяє уникнути конфесійної заангажованості таких документів.

Результати роботи педагогів дають можливість сподіватись,  що релігійна освіта посяде належне місце в системі загальної середньої освіти і допоможе виховати справжню людину.

Література

1.    Невідомий Ушинський  // Вісник православної педагогіки.  2002. – № 2. С. 9-19.

2. Решетніков Ю. Викладання предметів духовно-морального спрямування у державній школі : український та європейський досвід  // Релігієзнавчі нариси. Релігійна освіта: теорія, інститути, практика впровадження. 2013. – № 4. С. 24-35.

3. Рогова Е. Актуальность концепции воспитания Ушинского в современной педагогике  // Вісник православної педагогіки.  2006. – № 3.

4. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека: (этика коммунистического воспитания). Педагогическое наследие. Москва.: Педагогика, 1990. – 288 с.     

5. Хромець В. Актуальні проблеми релігійної освіти: замість попереднього слова // Релігієзнавчі нариси. Релігійна освіта: теорія, інститути, практика впровадження. 2013. – № 4. С. 5-7

         http://конференция.com.ua/files/file/scientific_conference_37/zbornik_%2037%20-6.pdf